Відомий український сміхотворець, член Національної спілки письменників України, автор понад двох десятків книг гумору й сатири народився 25 квітня 1930 року в селі Вовковиї Демидівського району на Рівненщині в сім'ї хліборобів.

 Навчання в школі було перервано війною, і він став учнем стельмаха. Закінчив Дубенське педучилище, заочно Рівненський педагогічний інститут. Вчителював у Хотині, Клевані, понад 40 років віддав педагогічній праці. З 1957 року Р. Солоневський працював директором Клеванського районного будинку школярів та юнацтва, вчителем школи № 2 селища Клевань. Відмінник народної освіти. Нині на пенсії, проживає в місті Клевань.

 У велику літературу прийшов уже в зрілому віці. І не з власної вини. Бо мав ще з часів навчання в педучилищі гріхи перед тодішньою владою: ходив до церкви, сестра - оунівець. Пізніше став чоловіком колишньої політкаторжанки. Таке тоді не пробачалося, а тому писав тривалий час у шухляду. І все-таки звучало його дотепне слово на шпальтах газет і журналів, а згодом почали виходити його книги завдяки підтримці друзів - найперше Григорія Дем'янчука, Євгена Шморгуна та Петра Красюка. Членом Національної спілки письменників України став уже в роки незалежності. Велике почуття гумору допомагало Р. Солоневському у найскрутніші хвилини й роки життя, як, наприклад, під час розміновування післявоєнних полів під Ржевом. День у день, протягом восьми місяців голодний, з недосконалим міношукачем, а то й просто зі щупом у руках ішов 54-й номер по напханій мінами землі, де кожен наступний крок міг бути останнім. І саме завдячуючи тій жартівливій іскорці поет-гуморист і вижив.

 Як пересмішник він спочатку декламував твори інших авторів, виступаючи в художній самодіяльності. А коли переконався, що гумор - справа серйозна і в ньому чи не найяскравіше можна висловити громадянську позицію, почав творити сам. Його щедрий і щирий сміх подарував йому чимало і друзів, і недругів. До першої когорти записувалися добрі і чесні люди, до другої - ті, з кого гуморист кепкував і кепкує. А кепкує Р. Солоневський вельми вміло і без зайвих слів, як наприклад у мініатюрі «Одностайність»:

 

На зборах ви півдня сиділи,

Якщо не секрет, звичайно,

Скажіть, а що ви там робили?

- Нічого, але одностайно.

 

А як не усміхнутися, коли читаєш гумореску «Патріот»:

 

Не багато хлопців, котрі

Не зважають на любов.

Одруживсь на бабі Мотрі

Комсомолець Іванов.

В баби не було нічого:

Ані вроди, ні майна,

Але бачила живого,

Кажуть, Леніна вона.

 

Окремими виданнями вийшли збірки гумору та сатири «Хто є хто» (1991), «Мусить кричати» (1991), «Весела всячина» (1992), «Бувальщина навиворіт» (1992), «Я за голкою біжу» (1993), «Зуб за зуб» (1994), «Експонати» (1995), «Шаради» (1997), «Кажуть люди кажуть» (1998), «Всяк по-своєму міркує» (2000), «Солоненькі витребеньки» (2002), «Хитрий внук» (2003), «Бійтесь Бога, приймаки» (2003), «Вибрані твори» (2004), «Ой, хто п'є...» (2004), «Сміховінегрет» (2006), «Оженили журавля» (2006), «Знай наших» (2007), «Рядочки-заморочки» (2007), «Коротко кажучи...» (2009).

 Лауреат літературної премії імені Валер'яна Поліщука, просвітянської премії імені Грицька Чубая. В 2008 році став лауреатом Нобельської премії, а 2010 року поет-гуморист став двічі лауреатом - Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського та обласної премії в галузі дитячої літератури імені Леоніда Куліша-Зіньківа.

 Сатиричний стиль Р. Солоневського щедро і змістовно здобрений оригінальними авторськими лукавинками, своєрідними інтрижками, завдяки яким і твориться справжній гумор. Це і вживані народні приповідки, прислів'я, анекдотичні підтексти, гостро соціальні гуморески. Письменник послуговується мовою простою, живою, насиченою образними порівняннями, часто-густо з несподіваними каламбурами, загадками, шарадами. Як і Степан Руданський, лауреатом премії якого він став, Р.Солоневський  вміло користується життєвими народними підказками «з вулиці». Цілу низку його віршованих текстів, пересипаних народним стилем можна віднести до найвищого гумористично-сатиричного звучання, настільки вони в автора дотепні, стрімкі, талановиті. Пристрасть до гострого слова  не полишає письменника і сьогодні, попри його поважний восьмидесятилітній вік  та погіршення зору. Йому, творцеві небайдужому, болить байдужість багатьох державників до того, що твориться навколо нас. Його непокоїть послаблення нашої національної пильності, розбрат у демократичних колах, нав'язлива спроба й далі проштовхувати «русскоязичіє», зрадництво та перебіжництво у партіях, які ще вчора так палко виступали з промовами на майданах. Це і є основна творча тема письменника, цим сповна насичені його злободенні твори

 

Видання та публікації творів Р. Т. Солоневського 

 

Публікації про творчість Р. Т. Солоневського