Найтовстіша у світі книга – англійський словник, що містить 8600 сторінок.
Найбільшою книгою у світі є видана у 1976 році у Денвері, штат Колорадо, США, "Суперкнига”, розмір якої становить 274 на 307 сантиметрів, а вага – 252кг 600г, яка налічує 300 сторінок.
Однією з найменших книг є томик віршів Т.Г.Шевченка "Кобзар”, який створив мікромайстер Микола Сядристий. Книга складається із 12 сторінок, кожна площею 0,6 квадратного міліметра. Перегортати сторінки можна тільки загостреним кінцем людської волосини. Книга зшита павутинкою, обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника. На обкладинці – портрет поета та зображення хати, де він народився.
Найбільше видання у світі – це багатотомна збірка "Акти і публікації Британського парламенту 1800-1900 років”. Усі томи збірки важать разом 31 тонну. Для того, щоб їх прочитати, потрібно понад 6 років.
Перлиною слов’янської поліграфії вважається книжка "Байки” І.Крилова, видана в Санкт-Петербурзі у 1856 році. Книга менша за поштову марку, тому читати її можна лише за допомогою лупи.
Однією з найбільших старовинних книг є гігантський атлас вагою 120кг, який знаходиться в Державній бібліотеці в Німеччині. Виданий він у 1661 році і має розміри 170 на 110см.
Стародавні люди писали на каменях, стінах печер за допомогою малюнків. Це було піктографічне письмо. На стінах храму у Фівах вирізьблено найдавніший літопис. Стіни ці є своєрідними сторінками книги, найбільшої у світі за своїми розмірами – кам’яні аркуші її сягають до сорока метрів у ширину.
У давнину існували глиняні книги. У таких книгах писали загостреними паличками. Глину сушили, загартовували у вогні. Такі книги були важкі і незручні у користуванні.
У стародавньому Єгипті книги писали на папірусі. Папірус – болотяна рослина зі стеблом висотою 4-5 метрів. Стебла папірусу розрізали на тонкі смужки, розкладали їх так, щоб край однієї смужки заходив на край другої. Краї приклеювали. Другий шар тонких смужок накладали перпендикулярно до першого. Накладені смужки пресували, просушували. Написану на папірусі книжку згортали в сувій (найдовший сувій має понад 40 метрів довжини). До ХІV століття книги писали на пергаменті (за назвою м.Пергам, де його вперше виготовили). Пергамент виробляли зі шкіри молодих телят, ягнят, кіз.
Писали на пергаменті чорнилом та різними фарбами. Чорнило робили із сажі, відвару кори вільхи та дуба. Заголовки, ініціали, великі букви виводили червоною фарбою. Використовували також охру – світло-жовту фарбу, лазур, золото, срібло.
Усі рукописні книги переплітали. Палітурку виготовляли з дерев’яних дощок, обтягнутих шкірою, парчею, оксамитом та атласом. Потому прикріплювали металеві бляхи, аби книжки довше зберігалися. Зверху виготовляли срібні або золоті обкладки. Верхню кришку прикрашали дорогоцінним камінням, перлами.
Припускають, що першим почав відливати металеві букви (з них складають слова, зі слів – рядки, з рядків - сторінки) німець Йоганн Гуттенберг, який жив у місті Майнці в середині ХV століття.
Нещодавно стало відомо, що китаєць Бі Шен ще в ХІ столітті друкував книги з форм, складених з окремих ієрогліфів.
Перша друкована книга "Львівський апостол” в Україні з’явилася у 1574 році. Її надрукував Іван Федоров, який випередив іноземних майстрів, так як винайшов спосіб друкування тексту двома фарбами одразу.
Слов’янська писемність виникла у ІХ столітті. Було створено дві азбуки: "глаголицю” ("глагол” - писати) та "кирилицю” (на честь її автора Кирила).
Перша бібліотека виникла майже 8000 років тому. Мешканці Давньої Месопотамії писали на глиняних дощечках за допомогою тонкої палички, яка називалась клин і спосіб письма називався клинопис. Дощечки випалювались, а найцінніші з них вміщувались у спеціальні конверти з глини, щоб не псувалися. Археологи знайшли тисячітаких дощечок, які зберігалися в палацах і були розсортовані в залежності від їх тематики.
Бібліотеки Давнього Єгипту знаходились у храмах. Їх охороняли священники. Єгиптяни писали на папірусі, який потім згортали в рулон навколо палиці з наконечником і зберігали у скринях або на полицях.
Найзнаменитіша була бібліотека в Олександрії. Вона виникла приблизно у 300 році до нашої ери. Там зберігалися понад 700000 сувоїв папірусу. Усі сувої були класифіковані за 120 темами і описані в каталогах.
Давні римляни першими здогадалися будувати публічні бібліотеки. Юлій Цезар створив систему публічних бібліотек. Після його смерті вони почали користуватися особливою популярністю. Багаті мешканці Рима спеціально засновували бібліотеки для незаможних, а також самі збирали величезні колекції книг для себе. До четвертого століття в Римі існувало 28 публічних бібліотек.
На початку нашої ери бібліотеки стали невід’ємною частиною церков і монастирів. Ченці читали і переписували книги і багато бібліотек підтримувалось завдяки їх зусиллям.
Наприкінці періоду середньовіччя, коли були побудовані величні собори, люди почали будувати маленькі бібліотеки при соборах. Університети також почали колекціонувати книги. Університети Парижа, Флоренції славилися своїми колекціями "прикутих” книг. Книги було так важко робити, що їх приковували до стін великими ланцюгами, щоб уникнути крадіжки.
З 1400 року Університет в Оксфорді почав збирати бібліотеку. Нині його Бодлейнська бібліотека – найбільша серед університетських бібліотек.* Публічні бібліотеки, якими ми їх знаємо сьогодні, існують всього 100 років.
Перша бібліотека на Русі була створена Ярославом Мудрим при Софійському соборі в XІ столітті.
Одна з найбільших бібліотек світу – Національна бібліотека конгресу США, яка заснована у 1800 році. Її книжковий фонд налічує 40 мільйонів примірників.
Найменша у світі бібліотека розташована в індійському місті Амрістаре. У ній одна книжка.
Найбільша бібліотека в Україні – Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського, заснована в 1714 році.
