Народився 19 липня 1954 року в селі Молодаво Дубенського району на Рівненщині. Закінчив філологічний факультет Рівненського державного педагогічного інституту. Працював у Каноницькій середній школі Володимирецького району, в дубенській районній газеті «Червона зірка», вчителював на Рокитнівщині, працював у Мирогощанському радгоспі-технікумі. Був депутатом районної та міських рад п'яти скликань, першим головою Дубенської «Просвіти» імені Тараса Шевченка. Член Національної спілки письменників України.
Удвох із дружиною, поетесою Любов'ю Пшеничною, у вересні 1990 року заснували на Дубенщині видавництва «Незабудка», «Наш край» (пізніше «Край»), видрукував майже дві сотні книг рівненських, київських, львівських та зарубіжних авторів. Завдяки Пшеничним до читачів прийшли збірки як молодих літераторів краю, так і маститих. Нині трудиться в Державному історико-культурному заповіднику міста Дубна. Редагує багато творів, альманахів, пише поезії, прозу, публіцистику, науково-краєзнавчі дослідження, перекладає з кількох мов. У 2008-2009 роках вів авторську телепрограму «Краєзнавчі мандрівки з Миколою Пшеничним». Співавтор багатьох альманахів, автор сотень публікацій. Твори публікувалися в перекладах білоруською, болгарською, бурятською, російською, тувинською, туркменською та іншими мовами.
Окремими виданнями вийшли книги «Сьомий материк» (1982), «Межа» (1986), «Осторога» (1988), «Калиновий рушник» (в російських перекладах В. Євпатова - Москва,1989), «Чорно-білий світ» (2001), літературний портрет «Григорій Дем'янчук» (2001), «Душа» (2007).
Лауреат літературно-мистецької премії імені Бориса Тена, молодіжної премії Туви в галузі літератури та мистецтва, перший номінант громадського рейтингу міста Дубна «Кришталевий жолудь». У 2010 році поетична збірка «Душа» Миколи Пшеничного була визнана кращою у конкурсі «Краща книга Рівненщини» і отримала престижну обласну премію імені Валеріана Поліщука, що вручається щорічно поетам Рівненського краю за кращі книги.
До збірки поезій «Душа» увійшли твори написані в різні роки. Об'єднують їх роздуми автора про те, що саме возвишає людину над суєтою повсякденності. Це і ліричні вірші, і поеми, і поетична публіцистика, яким притаманна гостра політична відвертість: «Вже стільки набалакано, вже стільки натрибунено», «Бійся блюдолиза, який шанує мед, але - не бджолу», особистий біль від того, що не все в Україні робиться так, як бажалося, як сподівалися тоді, коли вперше спалахнула зоря незалежності:
Балачки, теревені, промови
Із малих і великих трибун...
Але чом найправдивіше слово
Вилітає в трубу?
Поезія Миколи Пшеничного характеризує його нинішню активну позицію як людини і громадянина. Пише про біди і болі наші, про землю отчу, її славу і сум, не минає гострих тем сьогодення
... Бо і досі у рідному домі
почуваємось як приймаки!
Багато часу було згаяно на мітингові пристрасті, але комусь це теж було потрібно робити в ті непрості роки, коли Україна щойно підводилася з колін, але автор не жалкує за втраченими нервами, за ненаписаними і невиданими творами. Жаль тільки, за словами самого автора, що Мистецтво і Політика, як правило, несумісні. Поміж ними немає нейтральної смуги, хоча стріляли-били і свої, і чужі. І досі це роблять майстерно, натхненно, талановито, але як стверджує сам автор:
Душа на місці має бути.
Душа - це те, що возвиша.
Свята, як той вербовий прутик,
Брикливогрива, як лоша.
Минуле. Суще. І майбутнє.
Неперепутнє. Не межа!
...Душа на місці має бути.
Душа - це те, що возвиша.
Книга видана за сприяння Рівненської обласної адміністрації та обласної ради відповідно до обласної Програми розвитку книговидавничої справи, сприяння збільшенню випуску книжкової продукції місцевих авторів у Рівненській області на 2006 - 20120 роки.
Видання та публікації творів М. І. Пшеничного
1. Пшеничний М. Все має свій початок і свій кінець // Вільне слово. - 2010. - №84 (9 листоп.). - С.5
2. Пшеничний М. Джерело: Легенди рідного краю. - Азалія: Рівне, 1992. - 22 с.
3. Пшеничний М. Душа: вірші // Вісті Рівненщини. - 2007. - №28 (13липня). - С.12
4. Пшеничний М. Душа: поезії. - Рівне: Овід, 2006. - 140 с.
5. Пшеничний М. «Душа - це те, що возвиша»: поезії // Вільне слово. - 2000. - №38 (31 травня). - С.3
6. Пшеничний М. Із нових віршів // Вісті Рівненщини. - 2006. - №32-33 (5 травня). - С.12
7. Пшеничний М. Ніч народження бандури: вірші // Вільне слово. - 2001. - №58 (17 жовтня). - С.3
8. Пшеничний М. На відстані біди: вірші // Вітчизна. - 1989. - №3. - С.8
9. Пшеничний М. Невтомне серце джерела // Молодь України. - 1987. -№46 (15 грудня). - С.5
10. Пшеничний М. Поезія // Рівне. - 1993. - №32 (11 вересня). - С.2
11. Пшеничний М. Тривожать серце роздуми сумні // Вісті Рівненщини. - 2005. - №3 (12січня). - С.3
12. Пшеничний М. Тризубом Володимира, поглядом Кобзаря //Погорина. - 2006. - №1. - С.136-137
13. Пшеничний М. Це - моя пшенична Україна! / М. Пшеничний //Погорина: літературно - краєзнавчий журнал Рівненщини, 2009 р., №10-11 / гол. ред. Є. Цимбалюк; літ ред. Л. Рибенко. - Рівне, 2009. - С.242
14. Пшеничний М. Це недавнє давно: (з нових віршів) // Вісті Рівненщини. - 2004. - №12 (6 лютого). - С.4
Публікації про творчість М. І. Пшеничного
15. Доленко С. «Бо є на світі Україна, бо є на світі Білорусь...»
// Рівне час. - 2006. - №49 (7 грудня). - С.6
16. Кидрук І. Кожен вірш - це біль: ( Любов та Микола Пшеничні) //Вісті Рівненщини. - 2002. - №56 (18 вересня). - С.4
17. Конопелько В. Названо лауреата / В. Конопелько // Вільне слово. - 2010. - №83 (4 листоп.). - С. 13
18. Материк синівської вірності: Микола Пшеничний // Сила вогню і слова: літературні портрети / Я. Й. Мельник. - К., 1991. - С.27-31
19. Новосад В. Про Дубно, тувинських добровольців і Олеся Гончара: (Миколі Пшеничному - 50 років) // Вільне слово. - 2005. - № 59 (9серпня). - С.5
20. Ющук Б. Микола Пшеничний: «Озирнімося в глибину століть...» // Панорама. - 2003. - №50 (12 грудня). - С.7
21. «Я дуже довго буду жити...» (виповнюється 50 років поетові Миколі Пшеничному ) // Вільне слово. - 2004. - №52 (16 липня). - С.4
22. Яноші В. Він правив поезію самого Папи: (М. Пшеничний) //Провінційна газета. - 2002. - №45 (31 жовтня). - С.12
23. Яноші В. І за колючим дротом поети не мовчали: Микола Пшеничний рецензував збірку поета - політв'язня В. Галети //Вільне слово. - 2001. - №45 (8 серпня). - С.3
