Леонід Зіновійович Куліш-Зіньків - уродженець села Кричильськ, що в Сарненському районі на Рівненщині. Батьки в нього були прості та працьовиті, а до того ж мудрі люди. Особливо неординарною людиною був батько Леоніда - Зінько. Розумні кричилівці добре розуміли талант Зінька Куліша як гумориста-імпровізанта - цінували його. Цей талант, безперечно, перейняв у батька й син Леонід. Він здобув у Луцьку вищу освіту, став учителем історії та прекрасним письменником-гумористом, якого сьогодні по праву ставлять у ряд із найвідомішими українськими творцями художнього слова, насамперед у царині дитячої літератури. Творити для дітей - значить мати талант, адже найменший читач відразу помічає лукавість чи нещирість.
Саме з написання дитячої книги "Як горобчик рахував" розпочав наш земляк своє сходження на Парнас. То був 1990 рік. Власне, з дитячих творів і розпочалася літературна стежка Леоніда Куліша, коли навчався у Луцьку на історика. Тоді Володимир Лучук порадив літератору-початківцю надіслати рукопис віршів до львівського видавництва "Каменяр".
А потім одна за одною в інших видавництвах з'явилися друком його нові книженята для малят: "Горобці про літо мріють", "Дівонька - круглая голівонька", "Чого мовчала мишка", "Тридцять три сороки", "Кіт чекає на обід"... А між ними - книги для дорослих любителів колючого слова, яких, гадаю, і перераховувати не варто.
Старійшина нашого гумористичного цеху з Висоцька Петро Красюк цілком справедливо каже, що сьогодні ім'я письменника-кричилівця стоїть поряд із такими іменами дитячих письменників, як Валентин Бичко, Наталія Забіла, Віктор Кава, Всеволод Нестайко, Євген Шморгун та інші.
Харківське видавництво "Школяр", видало прекрасно ілюстровану книгу творів для дітей Леоніда Куліша "Сонячний дощик". Це видання й спонукало письменницьку організацію краю за підтримки харківських видавців пропонувати Леоніда Куліша на здобуття урядової премії імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва. В 2006 році Леонід Зіновійович Куліш-Зіньків став лауреатом Нобельської премії.

 

• Куліш Л. Вірші // Вісті Рівненщини. - 2007. - №7. - С. 14.
• Куліш Л. Гумор // Вільне слово. - 1998. - 21 січня. - С. 4.
• Куліш Л. З гумористичного клунка // Вільне слово. - 1995. - 1 січня.
• Куліш Л. Кіт злякався: Байка // Рівне. - 1998. - 11 вересня.
• Куліш Л. Погоня: Легенди нашого краю // Вільне слово. - 1996. - 9 серпня.
• Куліш Л. Турово: Легенди нашого краю // Вісті Рівненщини. - 1993. - 26 лютого.
• Куліш-Зіньків Л. Кричало у класі аж сорок сорок // Погорина. (Вип. 2). - Рівне: Азалія, 1998. - С. 88-89. 

 

• Береза Ю. "Є на небі сонечко й на землі" // Рівне час. - 2007. - № 18. - С. 7. 
• Береза Ю. Золота колекція із Кричильська // Рівне час, 2006. - №9. - С. 8.
• Береза Ю. Талант, який повторити неможливо // Вісті Рівненщини. - 2006. -№57.-С. 12.
• Історик і гуморист із Кричильська // Освіта України. - 2002. - 24 травня. - С. 8.
• Красюк П. Дотепне "Гумористичне намисто" // Вільне слово. - 1993. - 30 січня.
• Поліщук О. Майстер гумору, сміху і сатири // Провінційна газета. - 2002. - 18 квітня. - С. 11.
• Романова І. "Золоті поля Івана Куліша" // Рівне вечірнє. - 2002. - 17 травня. - С. 1.
• Томашевська Л. Гарбуз не для женихів // Вісті Рівненщини. - 2003. - 16 липня. -С. 4.